Головна / короткі_повідомлення / Нове – добре забуте звичаєве

Нове – добре забуте звичаєве

НОВЕ – ДОБРЕ ЗАБУТЕ ЗВИЧАЄВЕ.

Італійські дизайнери запропонували новий спосіб поховання померлих

 Інтернет рясніє повідомленням: «Італійські дизайнери Ганна Чітеллі (Anna Citelli) і Рауль Бретцель (Raoul Bretzel) розробили абсолютно новий спосіб поховання – капсулу Capsula Mundi («земляна капсула»), виготовлену з органічного біорозчинного матеріалу (2004, capsulamundi.com).

Першоджерело тут (даємо редакційний переклад та коментар):

Natural burial pods turn loved ones into trees

BY DANIELLE MURPHY · MARCH 17, 2015

http://www.wsusignpost.com/2015/03/17/natural-burial-pods-turn-loved-ones-into-trees/

Графічне зображення (Отум Маріано)

Графічне зображення (Отум Маріано)

Редакційний переклад із англомовного першоджерела.

Це реально нова концепція, люди ховають їхніх близьких померлих у металевих або дерев’яних трунах-ящиках, та відповідно Олександра Харкер в своїй статті «Картина мертвих: аргументи для консервуючого поховання» – сучасні труни причиняють шкоду середовищу через рідини для бальзамування, тверду деревину та метал.

Але є нова концепція поховань, яка стає популярною у Європі – екологічні поховальні посудини. Цей новий стиль назвали «Капсула Мунді», яка метафорично дозволяє померлому продовжити життя через зростаюче дерево. Ця ідея була придумана італійськими дизайнерами Анною Цителлі  та Раулем Бретцелем.

Посудина у формі яйця поки що не доступна для поховань близьких у Італії із-за діючих правил поховань. Тіла не бальзамують, зменшуючи кількість забруднювачів середовища, які потрапляють до грунту, а ці посудини відновлюють кладовища через нову генерацію рослинності.

Посудини будуть виготовляти із біоорганічної речовини, що самовільно розкладається. Померлого покладуть спочивати у формі зародка. Як тільки-но поховають посудину, над похованням відразу висадять дерево.

 

Труна Capsula Mundi виготовлена у формі яйця 150 см заввишки і 90 см завширшки – це досконала форма, її геометрія створена Найвищим Єством. Для всіх живих істот яйце є універсальним символом як життя, так і смерті.

Тіло людини, розміщене в капсулі Mundi при похованні у вигляді ембріона, схоже на посаджене в землю насіння (семено), з якого, наче проростає життя – дерево». 

Дерево буде підживлюватися померлим та самою посудиною. Така концепція перетворює кладовища на місця краси та пам’яті про померлих близьких (тих, кого любили за життя).

«Мої батьки робили так із нашими курчатами. Вони дійсно казали, що це допомагає дереву зростати або прорости. Ми мали фруктові дерева, тому вони казали, коли ті зростали, це принесе більше плодів», – каже Джей Гутіррец. Звичайні поховання нині дуже коштовні»

Гутіеррец продовжує, що дерево є найбільшою персональною пам’яттю про померлого та, що він персонально, бажає бути похованим у такий спосіб. 

Впродовж десятка років, поховання що біологічно розкладаються, були у думках людей. Була ідея, що пропонувала переводити близьких покійних у компост. Потім покійники могли би слугувати як добриво для кладовищ. 

Повернення до природних поховань – вважають – знизить шкідливий вплив, який має сучасний спосіб поховання на довкілля, а нове також забезпечить більш відкритий, природний простір, бо ж кладовища не будуть перевантажені кам’яними надгробками.

«Я маю на увазі, що ми вже зруйнували дерева, чому б тепер не повернути частку після всього» – каже Клайтон Дженсен, студент.  «Ми таки досить шкідливі, як вид. И руйнуємо все, тому буде добре повернутися хоч щось, коли ми відробили.

Дженсен каже, що він вірить у те, що посадка більшої кількості дерев забезпечить нам більше часу на цій планеті. 

Й РЕДАКЦІЙНИЙ КОМЕНТАР 

Філософія цього екологічного поховання померлих – лише пригадування давно відомих і забутих поховань під живими деревами. Однак «дихає» прагматизмом сучасної цивілізації, яка обмежує себе штучними догмами комфорту. Навіть те, як вони осмислюють «екологічність» смерті, мало наближає до справжньої екологічності.

Архаїчна ідея «про вічне повернення» до життя «загубилася» Європою під час месіанських випалювань її віковічних лісів. Про це навіть фільми існують.

Європейцям «допомогли» забути про поховання під живими деревами, оскільки наступали ідеї нової ери. Європейцям про це нагадують т.зв. «друїди» – ті, що вважають себе нащадками пошанування живих дерев і лісів. 

У наших звичаях ідеологема набула символізму не лише у священних гаях, а й священних лісах і пущах. Нагадаємо, що багате обрядове життя наших далеких предків опікувалося підтримкою і протяжністю людського життя у вимірі біосфери Землі. Щовесни оживала Природа, щовесни поверталися до живих душі предків. Обрядовий рік молодь розпочинала у священних гаях і дібровах, ланцюжками живих рухів відтворювали рух Сонця і водили «поколі», оживлюючи простір пам’яті серед живих дерев над похованнями.

Дерева оживали, піднімаючи догори частки пам’яті похованих, якою насичувалося листя, квіття й  весняний розмай. Звідси походить традиція вшанування померлих узварами з медом. Про це розповідає книга «Розмай – Зелен Гай» (Саннікова, 2012).

Свідченням давно забутої традиції поховань під живими деревами є традиційні рушники, на яких рясно «буяють» «дерева життя». Існує думка, що родовід давніх родів лемків походить від дерева-тотема – вільхи Alnus viridis, яку до сьогодні називають лемич.

Італійські дизайнери не знають про це. А ми – знаємо і пам’ятаємо. Тому підтвердження: усіяний живими квітами лютневий Майдан 2014, алеї пам’яті, які люди висаджують із власної ініціативи по всій Україні. Правда, теж далеко не все пам’ятають й не всі. Тому розміщуємо на нашому ресурсі, але тільки для учасників «ГО Русанна» та підписантів, «СЛОВНИК РЕЛІКТІВ ЖИВОЇ ПАМ’ЯТІ» (Л. П, САННІКОВА, 2015)

Вибраний уривок із «Словника» за цим посиланням у відкритому доступі.

Редакція.

2 comments

Напишіть відгук